ОСНОВНІ ФАКТОРИ РОСТУ І РОЗВИТКУ ОВОЧЕВИХ РОСЛИН (КУЛЬТУР)

ОСНОВНІ ФАКТОРИ РОСТУ І РОЗВИТКУ ОВОЧЕВИХ РОСЛИН (КУЛЬТУР)

Основні фактори росту і розвитку овочевих рослин (культур).

Ріст і розвиток рослин дуже сильно пов'язаний з факторами природного середовища. Основні із них: тепло, світло, вода, повітрянне живлення і грунтове живлення.

По вимогам до тепла, овочеві культури умовно можна розділити на п'ять груп:

  1. Морозостійкі рослини. До цієї групи відносяться багаторічні культури: щавель, ревінь, тархун, спаржа, часник, цибуля-батун, шніт-цибуля, багатоярусна цибуля, цибуля-порей. Ці рослини витримують зимові морози під поровом снігу завдяки тому, що в корінцях і кореневищах є запас поживних речовин, які підвищують концентрацію кліткового соку в зимуючих бруньках.

  2. Холодостійкі рослини: капуста, морква, петрушка, пастернак, брюква, столовий буряк, ріпа, редька, редис, цибуля ріпчата, цибуля шалот, салат листовий і кочанний, пекінська капуста, шпінат, мангольд, кріп, петрушка, селера, коріандр, листова гірчиця, огіркова трава, овочевий горох і боби. Ці рослини можуть переносити в фазі сходів невеликі заморозки. Їх насіння може проростати при температурі 3-5 градусів тепла, але при таких температурах поява сходів сильно затримується. Найбільш благоприємна температура для проростання насіння і появи сходів -18 -20 градусів тепла.

    1. Проміжне положення займає картопля,вона краще росте в прохолодну погоду, але не виносить заморозків. Для отримання ранньої продукції, посадочні бульби скоростиглих сортів потрібно попередньо пророщувати.

    2. Вибагливі до тепла: огірки, кабачки, патісони, помідори, баклажани, перець, фізаліс. Ці рослини не виносять довгого пониження температури навіть до +10оС. Насіння більшості із них починає лише проростати при температурі 12-14 градусів тепла, але сходи при цьому появляються дуже повільно. Найбільш сприятлива температура для появи сходів +25-30оС. Тому овочеві рослини з довгим періодом вегетації (баклажани, перець) в нашій природній зоні вирощують тільки через розсаду. Для підвищення стійкості рослин до понижених температур та підвищення їхньої життєздатності, проводять закалювання насіння. Для цього існує декілька способів. Нагадаю один із них. Набухше насіння витримують напротязі 2-3 суток при температурі нижче

      нуля, а потім висівають. При закалюванні розсади, температуру в теплицях при появі сходів знижують на протязі 4-5 днів до температури до + 5-10 градусів (в залежнсті від культури), а потім піднімають її до температур, які притаманні тій чи іншій овочеві культурі, але обов'язково понижають її в нічний час. Це необхідно для нормального росту кореневої системи і попередження можливості витягування розсади.

    3. Жаростійкі овочеві культури: овочева квасоля, цукрова кукурудза, кавуни, дині столові гарбузи. Ці рослини виносять такі температури, при яких рослини четвертої групи, призупиняють ріст.

Відношення до світла.

Найбільш вибагливі до інтенсивності світла овочеві культури сімейства гарбузових, пасльонових, цибулькових. А такі овочеві рослини, як цибуля на зелень, щавель і рівень можуть виносити деяке затемнення.

Особливо вибагливі до світла овочеві рослини при вирощуванні їх через розсаду. Недостаток світла і висока температура повітря, приводять до зменшення асиміляції. В результаті якість розсади, особливо вимогливих до світла рослин, сильно знижується. Розсада стає блідою і надмірно видовженою. Тому перший період росту росади овочевих культур (після появи сходів) - самий відповідальний момент при вирощуванні

розсади. В цей період поживні речовини насіння вже використані і рослина переходить на автономне забезпечення себе поживними речовинами. Але маючи мізерну асімуляційну поверхню (листя в цей час ще відсутні), а потреби рослин в продуктах фотосинтеза ростуть з кожним днем, виникає найбільша потреба у світлі. Тому розсада повинна добре освітлюватись. Недоцільно допускати загущеності посівів, це обмежує доступ світла до рослин.

До недостачі світла найбільш чутливі капустні рослини. У затемнених рослин також значно повільніше росте коренева система.

Вимоги до вологи.

Найбільш вимогливі до вологи такі овочеві культури, як салат, пекінська капуста, редис, шпінат, огірки, капуста, ріпа, редька, брюква. Як правило, ці овочеві рослини мають слабо розгалужену і близьку до поверхні грунту кореневу систему. Капуста і огірки, маючи велику листову поверхню, випарюють значну кількість вологи.

Дещо менш вибагливі до вологи грунту морква і петрушка, вони мають велику розгалужену коренневу систему і економно витрячають воду на випарювання. Столові буряки навіть маючи велику коренневу систему, але із-за великих втрат води через листя, більш вибагливіші до вологи ніж морква і петрушка.

Вирощені через розсаду помідори, мають сильну коренневу систему, яка пронизує кожний сантиметр грунту і значно менше витрачають вологи на випарювання, ніж капуста, тому і потреба в воді у них меньша. Але при подальшому наростанні вегетативної маси куща, потреба в воді сутєво збільшується.

Найменш чутливі до недостачі вологи в грунті кавуни, дині, квасоля, гарбузи, овочева кукурудза. Найбільш розвинута коренева система в овочевих гарбузів, але із-за великої листової поверхні, через яку втрачається волога, ця культура дуже позитивно реагує на зрошення.

Потреба овочевих рослин у воді в різні періоди вегетації суттєво різниться. Так, висока вологість грунту необхідна для проростання насіння, при висаджуванні розсади, в період наростання листової маси, особливо у цибулі, в перід наливу головки капусти, в період плодоношення огірків і помідорів. Овочеві бобові культури мають високу потребу в воді в перший період росту, а коренеплодні культури на протязі всього період росту, так як перериви в забезпеченні рослин водою визивають ростріскування коренеплодів. Також, слід мати на увазі, що при надмірній вологості грунту і заповнення водою всіх пустот, погіршується дихання коріння рослин. В результаті недостачі кисню,рослини призупиняють свій ріст і можливе навіть загнивання коренневої системи.

При недостачі вологи в грунті, в першу чергу затримується ріст рослин і в кінцевому результаті знижується врожай, погіршується його якість.

Для нормального забезпечення рослин водою необхідно створювати запаси її в верхньому шарі грунту, де розташована основна частина коренневої системи, при одночасній наявності в грунті достатньої кількості повітря. Найкраще це досягається в структурованних грунтах.

Регулярне забезпечення рослин водою з комплексом поживних речовин, це важливі умови отримання високого врожаю овочевих культур. Але це не означає, що поливати овочеві рослини потрібно щоденно. Більш раціонально, коли рослини поливаються рідко,але великими нормами. Це тому, що після поливу, грунт утрамбовується і при кожному послідуючому поливі вода все хуже і хуже проникає до коріння рослин. При підсиханні грунту, на його поверхні утворюється кірка. В свою чергу в грунтовій кірці утворюються капіляри, по яких дуже швидко із грунту випаровується вода, грунт пересихає і овочеві культури страждають від недостатка грунтової вологи Крім того в ущільненому грунті знижуються об'єми повітря, призупиняється життєдіяльність корисних мікроорганізмів, зменшується виділення вуглекислоти, яка дуже необхідна для рослин. Тому, після кожного поливу чи дощу, поверхневий шар грунту необхідно рихлити.

Слід також пам'ятати, що на легких по механічному складу грунтах овочі потрібно поливати частіше, але меньшими нормами, а на суглинистих і глинистих - рідше, але більшими нормами.

Такі культури, як салат і помідори краще поливати не дощуванням, а по боріздкам зробленими поблизу рослин, або в ямки безпосередньо під корінь, інакше листя салату, на які періодично попадає вода, можуть загнивати, а помідори швидше б'є фітофтороз. Після поливу, при рихленні грунту, боріздки і ямки бажанно присипати сухою землею.

Для вибагливих до тепла рослин має значення температура поливної води, вона повинна бути не нижче температури грунту, а краще поливати водою, підігрітою на сонці.

Огірки і цвітну капусту в спекотну погоду оприскують прохолодною водою, це понижає температуру в листях і зберігає рослини від перегріву.

На передодні заморозків, посіви овочевих культур поливають великими нормами води. Це сприяє підвищенню вологості повітря над политою ділянкою, що в свою чергу зменшує витрати рослинами тепла. А також при зниженні температури повітря починається конденсація водяного пара, в результаті цього виділяється тепло, яке також затримує охолодження рослин.

Повітряне (вуглецеве) живлення рослин.

Основою органічних речовин є вуглець. Вуглецеве живлення через листя, має дуже важливе значення при вирощуванні овочів, підвищенні їх урожайності. Адже 45% сухих речовин овочевих рослин складається із вуглецю. Зелені частини рослин при допомозі сонячного світла, поглинають вуглець із вуглекислого газу повітря, концентрація якого там становить близько 0,03%. Підвищення кількості двуокису вуглецю в пригрунтовому шарі повітря, забезпечуються мікроорганізмами, які переробляють органічну речовину грунту, в тому числі і внесені органічні добрива. Чим більше грунт містить органіки,тим більше виділяється вуглецевої кислоти, тим краще забезпечується вуглецеве живлення рослин.

При підвищенні в пригрунтовому шарі повітря вуглецевої кислоти, в рослин збільшується загальна листова поверхня, прискорюється плодоношення, підвищується врожай. Це особливо видно при вирощуванні овочів в теплицях, де кількість вуглецевої кислоти суттєво збільшується при перегниванні органічних добрив.

Грунтове (мінеральне ) живлення рослин.

Для нормального росту і розвитку овочевих культур їм потрібне достатнє і своєчасне живлення мінеральними елементами. Дуже важливо забезпечити рослини елементами живлення в правильному співвідношенні. Однобічне внесення, наприклад, азотних добрив прискорює ріст вегетативних органів і затримує плодоношення і при нестачі інших елементів, рослини слабо розвиваються і в кінцевому результаті дають низький і неякісний врожай.

В окремих випадках, навіть при оптимальному співвідношенні внесених в грунт мінеральних добрив, нормальне забезпечення овочевих рослин елементами живлення розбалансовується при недостачі в грунті вологи, або повітря. На нормальне засвоєння поживних речовин сутєво впливають понижені температури та інші фактори.

Потреби в загальній кількості елементів живлення і їх співвідношення, є ідивідуальними для тої чи іншої овочевої культури, чи групи рослин.

Для отримання високих урожаїв,найбільшу цінність мають органічні добрива: гній, компости, пташинний послід. Ці добрива містять всі необхідні для рослин поживні елементи: азот, фосфор, калій, кальцій, магній і мікроелементи. Органічні добрива також збагачують грунт корисними мікроорганізмами і стимулюють розвиток грунтових мікроорганізмів, які подавляють розвиток хвороботворних грибків.

При систематичному внесенні органічних добрив, тяжкі (глинисті) грунти стають більш рихлими і структурованими. Це сприяє кращому доступу повітря і вологи до кореневої системи овочевих рослин. Збагачення органікою легких (супісчаних і пісчаних) грунтів, сприяє тому, що їх структура стає більш структурованою (дрібногрудкуватою), колір грунту змінюється на більш темний.

Наряду з багатьма перевагами органічних добрив в порівнянні з мінеральними добривами, широке використаннє останніх обумовлено слідуючим:

  • обмеженими об'ємами органічних добрив;

  • співвідношення азота, фосфора і калія в органічних добривах з урахуванням коефіціента їх використання, не співпадає з реальними потребами овочевих рослин;

  • при внесенні органічних добрив ранньою весною, масово віддавати поживні елементи рослинам, вони починають лише в другій половині вегетації культури.

Тому, найбільший врожай овочевих культур досягається при одночасному внесенні, як органічних, так і мінеральних добрив.

Зараз на ринку України є великий асортимент простих (мають один елемент живлення), складних і комбінованих (мають два і більше елементів живлення) мінеральних добрив. Із простих азотних найбільш поширені: аміачна селітра (34% - азота), сечовина (46% - азота). Азотні добрива є фізіологічно кислими, а це означає, що вони при внесенні, дещо підкислюють грунт.

Тому, для нельтралізації цієї кислоти, дані добрива бажано перед внесенням змішувати з вапняковими матеріалами (вапнякова мука або крейда) у співідношенні - 1:1. Для недопущення втрат азоту із мінеральних добрив, змішування їх з вапняковими матеріалами, проводять безпосередньо перед їх внесенням в грунт. Найбільш актуально нейтралізувати азотні добрива при внесенні іх на легких супісчаних грунтах, оскільки вони найбільш чутливі до підкислення.

Рослини, які недостатньо забезпечені азотом затримуються в рості, їх листя стають блідо-жовтими. І навпаки, при надлишку азота в грунті, рослини стають темно-зеленими, буйно ростуть, але цвітіння і плодоношення затримується.

Із фосфорних мінеральних добрив, любителі-городники найбільш широко використовують простий порошковидний супефосфат (18-20% - фосфора), простий гранулірований суперфосфат (20 -22 % - фосфора) і подвійний гранулірований суперфосфат (42-46% - фосфора). Грануліровані форми суперфосфата мають суттєву перевагу в порівнянні з порошковидним суперфосфатом, оскільки поживна речовина останнього, особливо при внесенні на кислих грунтах, через деякий час переходить в мало- розчинну форму і фосфор для овочевих рослин стає недоступний.

В прохолодну погоду, фосфор із грунту рослинами засвоюється слабо.Тому в таку погоду необхідно проводити позакореневе підживлення рослин розчином суперфосфата із розрахунку 10 -12 грам на 10 літрів води.

Ефективніть фосфорних добрив збільшуеться (в 1,5-2 рази) при внесенні їх в грунт локально (в борізку або ямку). Дуже добрий результат досягається при внесенні невеликих доз добрив в рядочки при посіві, оскільки в перші дні після появи сходів овочевих культур, низьке їх забезпечення фосфором, негативно вплине на подальший розвиток цих рослин і в кінцевому результаті знизить урожайність. Недостоток його в грунті в ранній період, в повній мірі не компенсується внесенням фосфору в більш пізній період.

У всходів овочевих кульур, при низькому забезпечені фосфором, появляється фіолетово-червоне забарвлення нижньої сторони сім'ядольних листочків, які під гострим кутом направлені вверх.

Із калійних добрив найбільш поширені хлористий калій (60 % - калія), калійні солі (40 % - калія). Елемент хлор є складовою частиною хлористого калію. В невеликих кількостях хлор навіть корисний рослинам, але такі культури, як картопля, помідори і огірки, при весняному внесенні під них цього добрива, негативно реагують на хлор. Тому, якщо все ж планується внесення хлористого калія під вище названі культури, то його необхідно вносити під осінню оранку. В цьому випадку, за зимовий період, весь хлор вимивається із орного шару і негативного впливу на культури не відмічається.

Із калійних добрив, для весняного внесення, більше підходять калійна соль, в складі якої відсуній хлор.

На ринку України, найбільш широко представлені такі комбіновані і складні мінеральні добрива, як нітроамофоска або азофоска ( 15 -16 % - азота, 15 -16 % -фосфора, 15 -16 % -калія), амофос ( 12 % -азота, 52 % -фосфора), калімагнезія (24 -28 % -калія, 11 -14 % - магнія ), вапнякова -аміачна селітра (20 -28 % - азота, 6 -8 % кальція).

В найбільших об'ємах городники використовують нітроамофоску (азофоску). Це добриво є універсальним, в ньому міститься три основних елементів живлення — азот, фосфор і калій у співвіношенні — 1:1:1 і використовується під всі сільськогосподарські культури. Воно вноситься перед посівом або посадкою, як основне добриво, а також використовується для підживлення рослин в період вегетації.

Для планування об'ємів внесення органічних і мінеральних добрив з метою їх раціонального використання під конкретну овочеву культуру і в кінцевому результаті отриманні високого врожаю з відповідною якістю, городнику потрібно враховувати слідуючі фактори:

  1. родючість грунту конкретної земельної ділянки. З цих ділянок відбираються зразки грунту з шару 0 -20 см. і здаються для проведення агрохімічного аналізу в територіальні станції хімізації (бувші агрохімічні лабораторії). Але із-за малочисельності станцій хімізації, високої вартості проведення цих робіт, а в деяких випадках і нерозуміня того, чому потрібно знати основні показники родючості грунту своїх земельних ділянок. Тому, переважна більшість городників, рівень родючості в більшості випадків оцінюють візуально, з урахуванням кількості внесених добрив в попередні роки, а також величини отриманих урожаїв. Стан кислотності грунту візуально визначається по наявності рослин - індекаторів (хвощ польовий, дикий щавель) на земельній ділянці. Наявність цих рослин, свідчать про те, що грунт кислий і необхідно його розкисляти вапняковими матеріалами (вапнякова мука, крейда). На пісчаних і супісчаних грунтах, часто відмічається недостача магнію, тому на них необхідно вносити калімагнезію, або калімаг, які в свєму складі містять магній;

  2. потрібно завчасно оприділитись, які овочеві культури будуть висіватись (висаджуватись) на кожній земельній ділянці. По довідникам визначити з дозами і сроками внесення органічних і мінеральних добрив під конкретні культурні рослини. Дуже важливо, що б на кожному городі (дачній ділянці), було встановлена певна чергова послідовність вирощування овочевих рослин (культурозміна). При розробці плана культурозміни, бажано не допускати вирощування тої чи іншої овочевої культури, або групи овочевих рослин, які відносяться до одного біологічного сімейства, на протязі двох і більше років підряд на одному і тому ж місці. Але на практиці розробити і дотримуватися повноцінної культурозміни, не завжди можливо. Введення культурозмін є доцільним по багатьом причинам, одна із них та, що при вирощуванні певної культури на одному і тому ж місці, іде однобічне засвоювання тих чи інших макро і мікроелементів. В результаті грунти обідняються, врожаї падають.

Вчений агроном Костюк Анатолій Федорович